Новини

 
Переглядів: 764 Роздрукувати

Возлюблені у Господі архіпастирі, всечесні отці, боголюбиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, вірні чада нашої святої Української Православної Церкви, щиросердечно поздоровляю усіх Вас зі світлим празником Рождества по плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.

Тайна явління Бога у плоті 1 Тим. 3:16) принесла світові і людству Божий мир і Боже благовоління (Лк. 2:14).

Сьогодні людство живе складним і заплутаним життям, від якого віє відчаєм і смертю, і спогади про велику Тайну народження у світ Месії-Христа вдихають в нас світлу надію на майбутнє радісне, щасливе і красиве життя.Нагадуючи нам про те, що земне життя є лиш коротким проміжком часу, за який людина повинна приготувати себе до вічності, Христос Спаситель прийшов у світ не в оточенні бурхливих подій чванливої людської цивілізації, а в нетлінній красоті людської простоти і скромності, свідками якої були безсловесні тварини та чистосердечні пастушки.

Ми з радістю згадуємо про те, як Мати Божа Преблагословенна Діва Марія, не знайшовши місця в Вефлеємі, пішла за місто в бідну печеру, куди заганяли, в часи непогоди та холоду, безсловесних тварин. В тій печері звершилося Таїнство, яке і на протязі багатьох тисячоліть оспівували Пророки і на що надіялось все людство: в тій печері народився Син Божий, Який прийшов на землю, щоб спасти падшу людину. Вефлеємська печера стала місцем, де Небо поєдналось з землею, де зійшов на землю Божий мир і Боже благовоління.

Почувши від Ангелів звістку, що в Вефлеємській печері народився Месія-Христос, пастушки поспішили на поклоніння Богомладенцю, Якого вони знайшли сповитого в яслях (Лк. 2:16). Тут пастушки розповіли все, що сповістив їм Господь про це дивне Божественне Дитя (Лк. 2:17).

У різдві Христовому раділа вся природа. На небі з’явилася чудесна зірка, яку побачили мудрі Волхви. Ця зірка привела їх з далекого сходу до Святого Богомладенця, Якому вони принесли дари: золото, смирну і ладан, — і поклонились Йому, як вічному Царю і Первосвященнику, що мав принести у жертву за гріхи людства Самого Себе (Євр. 7:27).

У ці святі дні, дорогі брати і сестри, кожен із нас повинен заглянути в свою душу і запитати себе: а що ми приносимо в дар своєму Спасителю і Месії? Чи приносимо ми Господу кожен день молитви (Пс. 49:14), які є духовним золотом? Чи підпорядковуємо ми своє життя Божим законам, які є вічною істиною (Пс. 118:86), які як смирна умащують людину і роблять її мертвою до гріха (Пс. 118:6)? Чи приносимо ми Господу покаяння в своїх провинах проти Його святих заповітів? Чи творимо ми добрі діла, які як ладан благоухають перед Богом? Якщо це є у людини, то вона блаженна, а якщо немає, то ми повинні заставляти себе все це творити.

Сьогодні світ сповнений суперечками та ворожнечею. Сьогодні ми живемо в тривозі і невпевненості в завтрашньому дні. Сьогодні війни і чутки про війни приводять у страх цілі народи (Мф. 24:6). Багато людей у відчаї і їм здається, що нічого неможливо зробити для подолання цього загальнолюдського хаосу. Насправді це не так. Якщо кожен з нас буде молитися, буде підкоряти себе Божественним законам; якщо кожен з нас буде любити ближніх своїх, навіть тих, хто нас ненавидить і проти нас ворогує, то ми будемо вносити в загальносвітову скарбницю свою лепту добра, яке буде прикликати на все людство Боже благословіння.

Заради справедливості треба сказати, що сьогодні на землі не багато таких людей, які моляться, заради Бога терплять, прощають і люблять. Але це не є причиною для засмучення.

Християнине, якщо навіть ніхто навколо тебе не буде молитися — ти молись, якщо ніхто не буде терпіти, прощати й любити — ти терпи, прощай і люби. Від твого жертовного подвигу все рівно буде, хоча і невелика, але все ж користь, не тільки для твоєї душі, але й для всього світу.

Сьогодні у світі також багато говориться про неприпустимість дискримінації людини. І у зв’язку з цим, Церква нагадує, що якщо це стосується гріха, то з гріха дискримінацію, тобто обмеження, знімати не можна, тому що гріх — це вбивця людини і йому не можна давати свободу. Церква любить людину, якою би грішною вона не була. Церква не засуджує людину, Церква засуджує гріх. Ми, християни, не хочемо, щоб гріх нищив людину. Пам’ятайте, дорогі брати і сестри, що Син Божий народився у світ не для того, щоб дати свободу гріху, а для того, щоб знищити гріх і дати свободу людині.

Ще раз сердечно поздоровляю усіх Вас, дорогі брати і сестри, з Різдвом Христовим. Бажаю усім здоров’я, щастя, спасіння та успіхів у всіх Ваших добрих справах і починаннях. Нехай Божий мир і Боже благовоління запанують над нашою Батьківщиною і над усім світом. Нехай наша Українська земля наповнюється взаємоповагою та любов’ю до Бога і до ближнього. Молімося і прощаймо один одному, тому що Син Божий народився для того, щоб простити і благословити всіх нас, і Йому, нашому Господу і Спасителю, від нас благодаріння, слава, честь і поклоніння на віки. Амінь.



 
Переглядів: 0 Роздрукувати

Боголюбиві Архіпастирі й пастирі, всечесні іноки та інокині, дорогі брати і сестри — вірні чада нашої Святої Української Православної Церкви, сердечно поздоровляю усіх Вас з великим, мироспасительним празником Різдва по плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.

У ці святі дні наші душі і серця наповнюються благочестивими спогадами про велику Тайну народження у світ Сина Божого.

В той час, коли народився Владика Христос, самою великою і могутньою державою на землі була Римська імперія. Вона охоплювала собою майже все цивілізоване людство, і люди, які не знали Істинного Бога, пишалися тим, що вони живуть у такій державі.

Коли сповнилися часи пришестя у світ Месії, Сина Божого, люди, навіть язичники, в сокровенних тайниках своїх душ відчували, що у світі має статися щось надзвичайне і велике, щось таке, що змінить на краще увесь світ.

Деякі із «сильных мира сего» рахували, що це велике і дивне мають зробити саме вони. Так, цезар Август, правитель Римської імперії, вирішив провести перепис населення, щоби прославити себе і здивувати світ великим числом своїх підданих та неосяжними просторами свого царства. Він навіть не підозрював, що його велика ідея є лише маленькою крапелькою в океані мудрості Божественного Промислу про спасіння падшої людини. Толковники Священних Писаній говорять, що Божим Промислом перепис був влаштований для того, щоб Матір Божу привести з Назарета у Вефлеєм, щоби Вона саме тут народила у світ Сина Божого, як про це було сповіщено Духом Святим через уста древніх Пророків (Мих. 5, 2).

І Матір Божа, Преблагословенна Діва Марія, у Вефлеємі, в бідній печері, народила Месію-Христа, Спасителя світу. Вефлеємська печера, в яку в негоду заганяли безсловесних тварин, стала Палатою, в яку увійшов Творець видимого і невидимого світу. Вефлеємська печера стала Небом. «Поки в печері не було Владики Христа, — говорить святитель Димитрій Ростовський, — печера була печерою, але коли в печері народився Владика Христос, печера вже стала не печерою. Вона стала Небом… тому що де Бог, там і Небо». Святитель Григорій Неокесарійський говорить нам про те, що в печері Богомладенця Христа оточували святі Ангели.

Священний трепет охопив серця Вефлеємських пастушків, коли вони, отримавши звістку від Ангела, при­йшли в печеру і побачили Богомладенця Христа в пеленах і лежачого в яслах (Лк. 2, 12, 16).

Для поклоніння Божественному Младенцю прийшли Мудреці зі Сходу. Натхненні внутрішнім відчуттям того, що у світі має статися щось велике, вони уважно слідкували за поведінкою небесних світил, надіючись через них знайти це чудо. І Господь відкрив їм його появою чудесної зірки.

Ця зірка привела Мудреців до Богомладенця Христа, Якому вони принесли дари: золото, ладан і смирну, і Якому вони з великим трепетом і благоговінням віддали Божественну честь і поклоніння.

І ми, дорогі брати і сестри, у ці святкові дні з особливим трепетом і благоговінням вклоняємось та молитовно прославляємо народженого у світ нашого Спасителя і Господа Іісуса Христа. Ми смиренно дякуємо нашому Спасителеві за те, що Він, будучи Сином Божим, по Своїй любові до нас, грішних, став Сином Людським; за те, що Він, як говорить святий Кирил Ієрусалимський, прийняв на Себе гірше, щоби подарувати нам краще. Син Божий прийняв на Себе людську природу і став тим, чим Він не був, щоби нас зробити тими, чим ми повинні бути.

«Приєднаймо себе, — закликає нас свт. Василій Великий, — до тих, хто з радістю прийняв Господа з Небес». Підкорімося Йому, бо Він наш Создатель і Господь, і Він бажає і творить нам тільки благо і добро.

Та людина, яка підкоряє себе Богові, яка заставляє свою гріхолюбиву природу робити те, що Бог заповідує робити, і відвертається від того, від чого Бог заповідує відвертатися, та людина, як колись Вефлеємська печера, стає вмістилищем Божого миру і радості.

Сьогодні багато говорять про свободу людської особи. Так, людина має свободу робити все: і добре, і зле. Христос Спаситель прийшов у світ, щоб навчити нас розумно користуватися своєю свободою. Син Божий навчає нас тому, що є добро і що є зло; що ми повинні робити, а від чого ми повинні відвертатися; що веде нас до життя, а що — до смерті.

Людино, якщо ти хочеш знати закони, які ведуть тебе до життя, — відкрий Святе Євангеліє, вони там усі написані. Читай їх і намагайся на них будувати своє життя, і будеш ти носієм справжнього щастя. А якщо за твоє благочестиве життя, за твою вірність Святому Євангелію хтось тебе зненавидить і буде над тобою знущатися, буде тебе ображати і переслідувати, не озлобляйся на нього, а терпи і люби всіх.

Пам’ятай, що дорога життя устеляється терпінням і любов’ю, і той, хто так робить, той на землі живе життям Небесним.

Ще раз поздоровляю всіх Вас, дорогі брати і сестри, з великим празником Різдва Христового. Бажаю всім здоров’я і Божого благовоління. Нехай мир Божий, оспіваний в різдвяну ніч святими Ангелами, буде в наших серцях, в наших домівках, в нашій Українській державі і в усьому світі.

Нехай Господь благословить усіх нас! Амінь.

Смиренний
+ОНУФРІЙМитрополит Київський і всієї України