Статті

 
Переглядів: 561 Роздрукувати

 "Хто ми такі, щоби виводити їх звідси?"

Кажуть, міцна сім’я – то є храм Божий на землі. А сім’я Православної Церкви це прихід – спільнота, в якій поміж людьми Христос і люди один одному брати та сестри. В такій сім’ї кожен поспішає щиро допомогти іншому. «Заповідь дружби проста – дружи, але тільки заради Христа». Але така дружність не виникає раптово. Мабуть багато хто знає, як дитяча безпосередність зближує людей дорослих, коли діти ось так просто заговорять і вже, вважай, розмова почалася, а потім може ще й подальше спілкування відбудеться між людьми. «Будьте як діти», - повчав Христос. Так утворюється ця велика родина, в якій дружать і спілкуються вже не одне покоління між собою і багато хто знайшов і хрещених батьків і друзів, а для когось прихід стає рідною сім’єю.

Найважливішою складовою нашого приходу є діти. Для них завжди відкриті двері, тут лунає дитячий гомін, у дворі кружляють веселі малюки, зупиняючись коло вівтарного вікна. Але це їхня маленька таємниця... На приході діти, граючись, навчаються і послуху: взимку весело прибирають доріжки від снігу, а в теплу пору вчаться доглядати квіти, свічечки прибирають, допомагають у храмі. І такими малими зусиллями призвичаюються до життя церкви. Вірними друзями для малюків є клірики храму. Тут вони вже виглядають один одного і жоден не обділений ні увагою, ані солодощами. Що ж, дитина розуміє краще того, хто є дитиною у серці.. А той, хто біля Господа, добріший буде. І на хорах підспівують найменші своїми голосочками, дехто з народження, а хтось уже й читає. А в допомогу молодим батькам при храмі є яскравий майданчик, подарований прихожанами. Старші приглядають за молодшими, а молодші тягнуться за старшими дітьми. Нажаль, не в кожній родині, і, що навіть стає звичним явищем сьогодні, у суспільстві діти так не вміють турбуватись про молодших, один про одного, несучи відповідальність, подаючи приклад доброї поведінки та вчинків. Тут, у храмі, є живе спілкування, спільні інтереси, поєднані вірою і любов'ю, невіртуальна реальність, яка поселяє світло у душі на все життя маленької людини. Так вони зростають, наші прихожани.

Охрещаючи новонароджених дітей, батькам та хресним завжди дається настанова частіше причащати їх Святих Христових Таїн. Так батьки приводять дітей до Бога, а іноді і навпаки буває, на що є воля Божа. Але щоб вони не відійшли від храму, не зневажали службу Божу зі Святим Причастям треба докласти чималих зусиль. Важливо навчити дитину готуватися до таїнств сповіді та причастя. На допомогу батькам та на радість дітям при храмі діє недільна школа, яка дає учням необхідні знання для духовного росту. Тепер батьки частіше чують: «Мамо, а коли неділя?», - бо треба в храм і в школу, там на них чекають друзі і особливий світ, що для багатьох із них відкрився лише тут і став невід’ємною частиною життя. «Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф.:19,14)